Українські консультанти чекають на інтерв'ю з дітьми з понеділка по п'ятницю, з 14 до 18:00 «Діти можуть дзвонити нам із будь-якою проблемою, ми чекаємо, щоб допомогти їм», - запевняють експерти.
Кожна дитина, яка зателефонує за номером 116 111, зможе продовжити розмову польською, українською чи російською мовами.
Моніка Сайковська, президент фонду Empowering Children Foundation, підкреслює, що емоційна підтримка має велике значення за будь-яких обставин, особливо в таких екстремальних, як досвід вигнання.
Допомогу українською та російською мовами також пропонує дитяча гаряча лінія Омбудсмена у справах дітей (800 12 12 12).
Моніка Сайковська, президент фонду Empowering Children Foundation, наголосила на прес-конференції, що телефон довіри 116 111 для дітей та молоді вже понад 13 років допомагає дітям у Польщі, а з понеділка і тим, хто приїхав з України.
Сайковська зазначила, що емоційна підтримка має велике значення за будь-яких обставин, особливо в таких екстремальних, як досвід вигнання. «Ми хочемо, щоб новини про режим чергування українською та російською мовами доходили до дітей різними каналами. Ми хочемо, щоб вони знали, що вони можуть на нас розраховувати», - додав президент фонду.
У співпраці з Orange Foundation було запущено робочий час українською та російською мовами. «Це зобов’язання пропагувати як телефон довіри, так і віру в те, що використання такого виду допомоги є нормальним і необхідним», – сказав Конрад Цесіолкевич, президент Orange Foundation.
Моніка Оркан-Ленцька, консультант лінії 116 111, подбала, щоб кожна дитина, яка зателефонує на гарячу лінію, була почута. «Кожна проблема, з якою телефонує дитина, важлива. Ми не лише кризовий телефон, лише телефон екстреної допомоги. Діти можуть дзвонити нам з будь-яким, наприклад, коли вони закохалися чи з питанням, яку сукню одягнути. Цей телефон для дітей і підлітків, просто», – підкреслив експерт.
Як додала, діти часто відчувають полегшення, коли їх слухають. «Це правда, що ми є фундаментом, який дає дітям силу, але ми також супроводжуємо дітей у їхній безпорадності, і це також нормально, що вони іноді безпорадні. Те, що ми хочемо, щоб вони були сильними, не обов’язково означає, що вони тут і там. Тепер вони повинні бути сильними», - сказав Оркан-Лечка.
Діти просять допомоги
Лариса Вичівська, асистент міжкультурної освіти в ДНЗ, зазначила, що після 24 лютого діти з України зверталися по допомогу набагато частіше. «У школі діти можуть говорити про свої проблеми, але іноді бувають ситуації, коли ця допомога потрібна раптово, в ту саму секунду», - зазначила вона.
Вона наголосила, що в перші тижні війни дітям з України було важко адаптуватися до польських шкіл. Як вона зазначила, був мовний бар’єр і туга за домом.
