В ефірі Першого каналу Польського радіо польські спеціалісти розповідали як юні українці адаптуються у нових умовах.
Зокрема Доктор Пшемислав Духнєвич, психіатр з Інституту психіатрії та неврології у Варшаві та психотерапевт з Центру інтенсивної короткострокової динамічної психотерапії, назвав основний тезис на який варто зважати, спілкуючись з дітьми з України. Слід серйозно сприймати сказане ними, прислухатися до їхніх потреб:
«Ми наводимо приклад шафи в будинку, в який хтось запустив феєрверки. У такій ситуації ми не можемо дотягнутися до цих феєрверків, тому що таким чином ми можемо допомогти вогню дістатися назовні та знищити не лише шафу, але і весь будинок, всю родину… Тому ми намагаємося міцно тримати дверцята шафи, щоб вогонь не знищив її. Важливо не задавати дитині питання про те, що з нею сталося, для того, щоб задовольнити нашу цікавість. Прийде час, щоб "зробити порядок у шафі"… Після терапевтичної чи психіатричної бесіди, але поки що це не той момент. Не зараз».
Волінський, менеджер, який займається соціальними проєктами для родин і сімейної політики, колишній президент правління фонду «Матері та тата», а нині також член Ради сім’ї, зазначив, що доля відповідальності за те як польські однолітки ставитимуться до українських дітей лежить і на дорослих. Мовляв, їхній вплив на процес спілкування одних з іншими дуже значущий.
